ЗАКОВЕРЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Почати коверзувати; завередувати. — Вона, бачте, мене часом і слухав. А коли закаверзує, то я й присилую, — веселенько промовила Маруся (Н.-Лев., III, 1956, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 151.

Заковерзува́ти, зу́ю, єш, гл. Закапризничать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 50.