ЗАКЛИ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАКЛИНИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. Бути, ставати затисненим де-небудь, переставати рухатися внаслідок затиснення або зіпсуття механізму; втрачати рухомість. При недостатньому змащенні двигун перегрівається, підшипники розплавляються і поршні заклинюються в циліндрах (Автомоб., 1957, 61); Щоб звільнити шасі, що заклинилося, пілот робить «штопори», «свічки», повороти через крило та інші складні фігури (Укр.. кіно-мист., II, 1959, 118).

2. перен. Вузькою смугою, клином увіходити в що-небудь. Піщана поземка світлими мечами заклинювалась у ріллю (Вол., Дні.., 1958, 55); // Втискатися, вторгатися всередину чогось, поміж кого-небудь. — Вам завдання: виявити, як далеко заклинився ворог повз річки між наші частини (Трубл., 1, 1955, 46).

3. тільки недок. Пас. до закли́нювати 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 149.