ЗАКЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закле́їти. В ній [хаті] два вікна — одно на схід, друге на захід, з подвійними, але не заклеєними рамами (Л. Укр. V, 1956, 207); // закле́єно, безос. присудк. сл. Велике вікно перукарні заклеєно навхрест газетними стьожками (Тют., Вир, 1964, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 146.