ЗАКЛЕ́ЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заклеча́ти; // у знач. прикм. Попереду веселої процесії поважно ступають заклечані коні (Гончар, І, 1954, 463); Земле заклечана, земле духмяна. Чую тебе я в собі, як Антей (Павл., Бистрина, 1959, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 147.