ЗАКЛА́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док. Почати кланятись. Ожив [інспектор], закланявся, заметушився, подибав з витягненою шиєю і жваво з-під лоба бігаючи очима за привітною хазяйкою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 101); Ще на подвір’ї весело запримовляв [Шугалія], закланявся, мало не скидаючи шапки (Кучер, Трудна любов, 1960, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 146.