ЗАКИ́ХКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати кихкати. — Мені у хванта [фанта] грати… — обізвалася головиха і, схилившись набік до секретарихи, закихкала (Мирний, III, 1954, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 144.

Заки́хкати, каю, єш, гл. Засмѣяться сдержанно.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 48.