ЗАКИПІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до закипі́ти.

2. у знач. прикм. Який перетворився у згусток; загуслий (про кров). Кілька глибоких подряпин шаблею на лиці і на руках уже струпилися закипілою кров’ю (Ле, Наливайко, 1957, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 143.

Закипі́лий, а, е.

1) Закипѣвшій.

2) — кро́в’ю. Покрытый запекшейся кровью. Кров’ю закипілий. Хата. XXI.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 48.