ЗА́КИ, спол., діал. Поки. А він мене за руку, — пригорнув і поцілував. Заки я схаменулась, його вже й немає (Вовчок, І, 1955, 127); Заки Аркадій вирішував, паламар підтюпцем перший вбіг на подвір’я (Вільде, Сестри.., 1958, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 141.

За́ки нар. Пока. Велю коням оброк дати, возниченькам постояти, заки мати прийде з саду. Мет. 226. Заки я схаменулась, — його вже й немає. МВ. (О. 1862. III. 60).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 47.