ЗАКА́З, у, ч.

1. Заборона. Вийшов з палати заказ, щоб не рубали лісу (Сл. Гр.).

2. діал. Наказ, розпорядження. [Василь:] Нема заказу, що коли я щасливий, то щоб зрікся свого щастя (Мирний, V, 1955, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 137.

Зака́з, зу, м.

1) Приказъ, распоряженіе. А тут уже й заказ єсть: бігають по селах осаули на конях і всі громади, чоловіків, жінок, дітей виганяють, щоб на ранок у Василівщині стали привітать круля. О. 1862. Н. 59.

2) Запрещеніе. Вийшов з палати заказ, щоб не рубали лісу. Прилуц. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 45.