Про УКРЛІТ.ORG

займати

ЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЙНЯ́ТИ і діал. ЗАЙМИ́ТИ, займу́, займе́ш, док., перех.

1. Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь. — Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай скільки сили твоєї, рубай ліс, став хату, хазяїном будеш… (Коцюб., І, 1955, 379); Алла Михайлівна зайняла місце за крайнім столиком, найближчим до вулиці (Л. Укр., III, 1952, 611); У вагоні ще попросторішало. Звільнилась горішня лава — зайняли для Гайового (Головко, II, 1957, 439); Вже ніч… Зайняли вихідний свій рубіж… У кожного був автомат (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 258); // Захоплювати який-небудь населений пункт, територію, місцевість і т. ін. — Займайте, хлопці, займайте гору за лісом! Гору займайте! От пропадуть, пропадуть нізащо! — говорив він у розпачі (Довж., І, 1958, 275); — Наливайко пішов на вдвоє численніші війська Ходкевича і з боєм зайняв Могилів (Ле, Наливайко, 1957, 288); Колись шляхтич да заняв [зайняв] козаче поле (Вовчок, 1,1955, 89); // Мешкати де-небудь, мати в своєму користуванні. Брати Калиновичі займали гарне помешкання на Панській вулиці (Фр.,УІ, 1951, 200); Капітан третього рангу Платан Богучар займає в його домі кімнату з верандою в сад (Кучер, Чорноморці, 1956, 27); // Перебувати на якій-небудь посаді. Тепер займаю посаду статистика в ..земстві (Коцюб., III, 1956, 234); Партія має одну дисципліну, один закон для всіх комуністів, незалежно від заслуг і постів, які вони займають (Статут КПРС, 1961, 6).

◊ Займа́ти (зайня́ти) оборо́ну — окопуючись, розміщуючи військо, загін і т. ін. та вогневі засоби на певній ділянці, готуватися до відбиття атак ворога. Уже замовкли три батареї, уже перший дивізіон займав кругову оборону (Кучер, Чорноморці, 1956, 38);

Займа́ти (зайня́ти) пози́цію (пози́ції) — зупинятися в певному місці, готуючись до чого-небудь (перев. до бою чи оборони). Поріділий після боїв полк, зайнявши позиції в степу, став окопуватись (Гончар, II, 1959, 351); Займа́ти (зайня́ти) по́стать — ставати до роботи на певній смузі, ділянці піти або поля. Прийшла дівчина жати і постать зайняла (Л. Укр., І, 1951, 410); Займа́ти (зайня́ти) че́ргу — закріплювати місце за собою або за ким-небудь у черзі. — Тоню, до їдальні йдеш? — почувся голос слюсаря Карпова. — Я тобі чергу займу (Собко, Матв. затока, 1962, 192).

2. Заповнювати собою яку-небудь площу, ділянку або якийсь простір, місце. Гарний у дядька садок; колись він займав під собою коло 40 десятин (Коцюб., І, 1955, 465); Високе та ясне вікно займало всю стіну і виходило на південь (Кучер, Вогник, 1952, 43); У двері було видко три сукні, котрі ворушились од кутка до кутка і зайняли собою трохи не всю кімнату (Н.-Лев., І, 1956, 184).

◊ Займа́ти (зайня́ти) мі́сце в чому, серед чого — заповнювати собою якусь частину в чому-небудь; посідати, відігравати певну роль. В літературній творчості періоду громадянської війни панівне місце займають віршові жанри (Іст. укр. літ., II, 1956, 50); Україна займає тепер одне з перших місць серед найбільш розвинутих в економічному відношенні країн Європи (Наука… 12, 1957, 2).

3. кого, рідко. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про думки, почуття). — Знаєте, яка думка займає мене? Взяти б і закрутити голову сьому серцеїду, та так закрутити, щоб він просто збожеволів (Л. Укр., III, 1952, 606); Чорна жура йшла крок у крок за ним [Івонікою] і зайняла його цілковито (Коб., II, 1956, 109).

4. Заповнювати який-небудь проміжок часу; продовжуватися, тривати. Вся подоріж морем займе 17 днів (Л. Укр., V, 1956, 410); Раз у раз доводилося [втікачам] спотикатися, намацувати дорогу, падати.. Ця плутанина зайняла коло години (Коцюб., І, 1955, 347).

5. Зачіпати, хапати, б’ючи, кусаючи і т. ін. — А не порве ваш собака? — Ні, він не займе: він у нас плохий (Барв., Опов.., 1902, 215); Його [економа] очі, мов за-скочені миші, жахливо оглядали кожне обличчя, руки були напоготові, щоб боронитись, але ніхто не зайняв (Коцюб., II, 1955, 82); // Звертатися, заговорювати з особливою приязню, зацікавленістю до кого-небудь; залицятися. Нехай мене той займає, хто кохання в серці має! (Укр.. присл.., 1955, 109); Л козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (Нар. лірика, 1956, 197); — Чи він мене любить? Чіт чи лишка? — Чіт! і любить тебе від щирого серця! — обізвавсь Василь, що вже давно стояв біля неї [Марусі] і дививсь на її смуту та не знав, як зайняти (Кв.-Осн., II, 1956, 35); // Чіплятися, ображати, викликати на сварку. Вона ухопила Якова за руки і почала молити, щоб він не займав нікого і йшов би додому (Мирний, IV, 1955, 60); // Нападати. То гуляв козак Голота, погуляє, Ні города, ні села не займає. На город Килію поглядає (Укр.. думи.., 1955, 5); [Прісцілла:] Нащо роз бійникам мене займати? Тепер я не подібна до багачки (Л. Укр., II, 1951, 343); Боже, боже! Зараз ведмідь з’їсть її — зараз! — Чи ж буде він ситий з неї? Хоч би ситий він був та братика не зайняв… (Вовчок, І, 1955, 341).

◊ [І] па́льцем [не] зайня́ти (займи́ти) див. па́лець.

6. Захоплювати, переймаючи або збираючи докупи і женучи куди-небудь (худобу, свійських птахів і т. ін.). Петруня займав в лісі корови, жене додому (Вас., III, 1960, 340); Василь, походивши манівцями, одлучив своїх овечат, зайняв руденьке телятко і погнав до водопою (Мирний, IV, 1955, 22); Я ж зайняла сірії гуси да погнала й до води (Чуб., V, 1874, 535); Займила дівчина корову у лучку (Черемш., Тв., 1960, 104); // Переймати і зачиняти в хлів, сарай і т. ін. чужу худобу, коней за спаш свого города, поля, поки їх господар не відшкодує збитків. — А нащо ви, мамо, зайняли нашу коняку? — гукнула Мотря до Кайдашихи.. — На те зайняла, щоб вона в наш город не скакала, — обізвалась Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 373); Об’їждчик зайняв її [худобу], контора стягне з дядьків за спаш [на панській землі] (Стельмах, Хліб.., 1959, 362).

7. заст. Гнати куди-небудь, проганяти звідкись (людей). Вони його зав’язали Тонкими линвами Та й займили у Сторонець (Укр.. думи.., 1955, 257); Я як п’яний, то зо мною що хоч зробиш. Як займе [жінка] з шинку, дак аж спотикаєшся (Барв., Опов.., 1902, 322); [Бобренчиха:] Не смій ходити до тієї відьми, а то лозиною займу (Сам., II, 1958, 52).

◊ Займа́в (зайняло́) дух кому, безос. — перехоплю горло, утруднюється або зупиняється дихання у кого-небудь (від сильного хвилювання, швидкого руху і т. ін.). Вона прийшла — Кармель й охнути б тоді не зміг, такечки дух йому зайняло (Вовчок, І, 1955, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 133.

Займа́ти, ма́ю, єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, йму́, меш, гл.

1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10.

2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв.

3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224.

4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур’ян, да й буряки, і все… так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628.

5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67.

6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322.

7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають… так душу твою й займає. Г. Барв. 136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 44.

вгору