ЗАЗУ́БЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАЗУБИ́ТИСЯ, у́биться; мн. зазу́бляться; док. Ставати зазубленим (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 129.

Зазу́блюватися, лююся, єшся, сов. в. зазуби́тися, блю́ся, бишся, гл.

1) Покрываться, покрыться зазубринами. Ніж зазубився.

2) Впиваться, впиться (зубами). Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 42.