ЗАЗОЛОТІ́ТИ, і́є, док. Те саме що зазолоти́тися. Та ледве зазолотіли вершини гір, ми посхоплювалися (Сенч., Опов., 1959, 294); На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті (Л. Укр., III, 1952, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 129.

Зазолоті́ти, ті́ю, єш, гл. = Зазолотитися.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 41.