ЗАЗИ́ВНО, рідко. Присл. до зазивни́й. Зазивно заграла музика (Бурл., О. Воресай, 1959, 134); — Даньку! Милий! — очі її сяяли до нього віддано, щиро, за-зивно! (Гончар, Таврія.., 1957, 534).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 127.