ЗАЗИ́В, у, ч., рідко. Те саме, що запро́шення. — Коли ти кличеш мене до себе, то я радуюсь твойому [твоєму] зазиву і радо піду за тобою (Фр., VI, 1951, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 127.