ЗАЗЕЛЕНІ́ТИСЯ, і́ється, док. То саме, що зазелені́ти; Рундучок де-не-де поріс м’якенькою травичкою; дашок теж місцями зазеленівся (Вовчок, VI, 1956, 237); Розвився кучерявий дуб, зазеленівся луг і гай (У. Краііч., Вибр., 1958, 97); Ліс.. рутою зазеленівся поблизу (Гончар, III, 1959, 409).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 126.