ЗАЗЕЛЕНІ́ТИ, і́є, док.
1. Стати зеленим, укритися зеленню — листям, травою і т. ін., набутії зеленого кольору. Веселая весна була; Зазеленів вишневенький садочок (Гл., Вибр., 1957, 189); Закучерявились дерева, зазеленіли широкополі колгоспні лани… (Вишня, І, 1956, 345); // безос. Знову зачорніло, зазеленіло довкола, й Марині стало шкода цієї короткочасної зими (Дмит., Наречена, 1959, 163); // Вирости, з’явитися (про щось зелене-траву, посіви і т. ін.). Після грози в оту ніч випали ще дощі.. Спалені трави одволожило, ..на городах зілля зазеленіло, як рута (Головко, II, 1957, 230); Тільки зійшов з землі сніг, як зазеленіли трави й зацвіли проліски (Чорн., Визвол. земля, 1959, 27).
2. Виділитися зеленим кольором, зеленню з чого-небудь, на чомусь. Ще здалеку заманячіли на дорозі поламані сани, зазеленіла присипана снігом ялинка (Коцюб., І, 1955, 84); Перед ними в степовій западині зазеленіло селище (Ю. Янов., II, 1954, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 126.