ЗА́ЗДРІСНИК, а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить. Ясно одне, становище Куцевича не дає спокою лихим заздрісникам (Рибак, Час.., 1960, 425); Йому колись були остогидли і заздрісники, і базіки, і просто недалекі люди, що замурувалися тільки в своїх вузьких інтересах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 844).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 126.