ЗА́ЗДРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., на що, розм. Те саме, що за́здрити. Люди.. заздряться на наші стоги (Мирний, 1, 1954, 91); На велику худобу, батьківщину її [дівчини] заздрились (Барв., Опов.., 1902, 462); // Заздрячи, пристрасно бажати, прагнути оволодіти чим-небудь. [Полікарп Іванович:] Не заздрись на велике, щоб і малого не згубив (Крон., IV, 1960, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 125.

За́здритися, рюся, ришся, гл. — на що. Завидовать, зариться на что. На велику худобу, батьківщину її заздрились. Г. Барв. 462. В нас той невеличкий шматок, скілько то очей заздриться на його. Мир. Пов. І. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 39.