ЗАЖУРЧА́ТИ, чи́ть, док., розм.

1. Почати журчати.

2. Видати звуки, схожі на журчання; // безос. Зажурчало в коров’яках, і. звідти вибігла.. задичавіла, бездомна свиня (Вас., II, 1959, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 125.