ЗАЖУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док., перех. Навіяти кому-небудь, викликати у когось журбу, смуток. Помер старий Самійленко, нехай царствує! Дуже зажурив він жінку! (Вовчок, І, 1955, 85); * Образно. Пісня зажурила всю хату. Зажурився і Максим (Стельмах, Хліб.., 1959, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 125.