ЗАЖИ́ТИ¹ див. зажива́ти¹.

ЗАЖИ́ТИ² див. зажива́ти².

ЗАЖИ́ТИ³, иву́, иве́ш, док.

1. Почати якось жити, вести певний спосіб життя. Зажив собі Антосьо вільним козаком та ще й весело (Свидн., Люборацькі, 1955, 156); У мальовничій долині Стрию Генріх добре зажив, випасав молочних корів ..і кохався в конях (Чорн., Потік.., 1956, 324); Село зажило новим життям (Цюпа, Україна.., 1960, 297).

2. Ожити, стати рухливим. У кімнату плеснуло сонце, ..заграло на підлозі, на шафі, на дверях, і все в кімнаті заблищало, зажило, зарухалося (Тют., Вир, 1964, 452).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 123.

Зажи́ти См. Заживати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 39.