ЗАЖИНКО́ВИЙ а, е. Стос. до зажинків. І в цьому році люди вчасно вихопили панське жито, одначе ніхто в цьому році не приніс панові ні зажинкового, ні обжинкового снопа (Стельмах, I, І 962, 575).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 123.