ЗАЖИ́НКИ, ків, мн. (одн. зажи́нок, нку, ч.). Початок, пертий день жнив; протилежне обжинки. З доісторичних часів існував на Україні народний сільськогосподарський термін «зажинки», який означав початок жнив та свята в давньому народному календарі, яке супроводжувалося певним обрядом (Вітч., 5, 1967, 201); — Йому [голові] віднині не тільки на сватання доведеться ходить, а й на зажинки та обжинки до ланкових (Кучер, Трудна любов, 1960, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 123.

Зажи́нки, ків м., мн. Начало жатвы.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 38.

зажи́нки = зажи́н —

1) початок, перший день жнив, протилежне обжинки; літня обрядодія по­чатку жнив; беруть хліб із собою, потім скручену жменю колосся кладуть на нього, і господиня ка­же: «Господи помагай!»; першу жменю жне господар, за ним гос­подиня і решта членів родини; обрядодію підтримує Біблія як свято «жнив первоплоду праці своєї, що сієш на полі»;

2) тільки зажи́н — місце, з якого починає роботу жнець, косар.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 232-233.