ЗАЖИ́Н, у, ч.

1. Місце, з якого починає роботу жнець, косар.

2. Те саме, що зажи́нки. Той день призначався задля зажину (Мирний, IV, 1955, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 123.

Зажи́н, ну, м. Начало жатвы, — родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 38.