ЗАЖИВИ́ТИСЯ, ивлю́ся, и́вишся; мн. зажи́вляться;док., розм. Задовольнити потребу в їжі; наїстися. Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате (Рильський, Поеми, 1957, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 122.

Заживи́тися, влю́ся, вишся, гл. Наѣсться, насытиться. Зажививсь, як собака мухою. Ном. № 4763.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 38.