ЗАДІ́Л, у, ч.

1. розм. Початок і завчасне виконання частини якої-небудь справи, що дає змогу безперебійно завершувати її наступні операції. На заводі імені Ілліча має бути проведено заділ будівництва слябінга, мартенівського цеху і цеху холодного прокату (Ком. Укр., 6, 1960, 27).

2. спец. Запас виробів, заготовок. На кожній дільниці був заділ вузлів і деталей, і завод працював більш ритмічно (Рад. Укр., 26.VІ 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 111.