ЗАДУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що заду́шливий. Ніч стала така задушна: напевно, дощ буде (Крот., Сини.., 1948, 307); Коли вони втрьох виходили з задушної майстерні на вільне повітря, сова на шафі скрикнула й змахнула крилами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 409); Літній парк, задушний запах м’яти (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 119.