ЗАДУШЕ́ВНО. Присл. до задуше́вний. Свирид Яковлевич, прощаючись, затримав у своїй руці Дмитрову руку і задушевно сказав; — А Марта — дівчина хороша. Коли полюбилась — одружись (Стельмах, II, 1962, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 118.