ЗАДУ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заду́ти¹ З, 4. Згас [Годієра], як задута свічка (Фр., VIII, 1952, 97).

ЗАДУ́ТИЙ², а, е, техн. Дієпр. пас. мин. ч. до задути² . 24 січня 1872 року була задута перша доменна піч (Визначні місця Укр., 1958, 497); // заду́то, безос. присудк. сл. На Череповецькому металургійному заводі після капітального ремонту задуто першу доменну піч (Роб. газ., 7. X 1962, 1).

ЗАДУ́ТИЙ³, а, е. діал. Набряклий. Жук бликнув — і схопивсь. Голова його була закустрана; очі задуті; лице заспане (Мирний, І, 1954, 335); Задуте лице.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 118.

Заду́тий, а, е. Одутлый, обрюзглый. Дивися на його задушу пику. Мир. Пов. II. 78.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 37.