ЗАДУРМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДУРМА́НИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Наповнювати дурманом, п’янким, гострим запахом. Черемха цвіте… Запах — світ задурманив!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 245).

2. перен. Притупляти розум, запаморочувати, затуманювати свідомість. Численна чорносутанна армія ватіканських хрестоносців.. задурманювала народ опіумом релігії (Іст. укр. літ., II, 1956, 588); Всіх він задурманить своїми облудними речами (Гончар, II, 1959, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 118.