Про УКРЛІТ.ORG

задрімати

ЗАДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш. Док. до дрімати 1, 2. [Варка:] Як почне було Зінько читать, то я слухаю-слухаю, а далі й задрімаю (Крон., II, 1958, 226); — Ну, як? — питає Гнат суворо. — Все тихо. — Спав? — Задрімав трохи (Тют., Вир, 1964, 302); Ідемо день і ніч, ніч і день. І, йдучи, задрімав я від втоми (Підс., Героїка, 1951, 98); * Образно. Заснули верби на облозі, І вітер задрімав (Гл., Вибр., 1951, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 115.

Задріма́ти, на́ю, єш, гл. Задремать. То це що задрімає та поголиться, то його колючки і вколять. Рудч. Ск. І. 156. К череді йшла — задрімала. Чуб. III. 203. Ледве вспів він задрімати, а йому вже снились страшні сни. Опат. 88.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 36.

вгору