ЗА́ДРУ́ГА, и, ж.

1. іст. Патріархальна сімейна громада у південних слов’ян. Поряд з селянським господарством окремої сім’ї в Київській Русі збереглись в деяких місцях спільні господарства сімейних общин, які об’єднували певну кількість споріднених сімей..; на Балканах її [сімейну общину] називали задругою, в Росії — печищем і дворищем [Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 454); Деякі сторони життя і господарювання південнослов’янської задруги, яку охарактеризував Ф. Енгельс, були властиві і українським дворищам (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 67).

2. Сільськогосподарський виробничий кооператив у Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 115.