ЗАДРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДРА́ЇТИ, а́ю, аї́ш, док., перех., спец. Щільно, наглухо закривати, зачиняти люки, ілюмінатори і т. ін. — Усім униз. У центральному задраїти відсіки, приготуватись до занурювання! (Логв., Давні рани, 1961, 10); Вартові, наглухо задраївши двері вагонів, пішли грітися (Тют., Вир, 1964, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 114.