ЗАДОВІ́ЛЬНО.

1. Присл. до задові́льний.

2. у знач. ім. задові́льно, невідм. Задовільна оцінка знань, роботи, поведінки і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 113.