ЗАДОВО́ЛЕНО. Присл. до задово́лений 2. Кость маже хату, баба задоволено сміється (Вас., III, 1960, 326); Рахівник задоволено стиха ляснув долонею по коліну і веселий звівся на ноги (Головко, І, 1957, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 113.