ЗАДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Почати довбати.

2. Довбаючи який-небудь предмет, закріпити, залагодити в ньому щось. Кросна в жорнах розхиталися — треба їх тугіше задовбати (Сміл., Сад, 1952, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 113.

Задо́вба́ти См. Задовбувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 35.