ЗАДО́БРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задо́брити. Сказала [Тетяна] з присміхом: — У нас всі начальники в Лебедині задобрені… (Горд., Дівчина.., 1954, 262); Спить Чіпка. Совість, задобрена горілкою, його не мучила (Мирний, 1, 1949, 289); Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти? ІЦерба одна, засипана злегка пшоном та задобрена шматочком сала з цибулею —от і все (Мирний, IV, 1955, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 112.