ЗАДЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., діал. Забаритися. Та кричить же то [панночка], боже! Аж задихалась, штовхає мене.. На той крик і пані не задлялась прилізти… (Вовчок, І, 1955, 111); Турган десь задлявся біля моря (Збан., Сеспель, 1961, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 112.

Задля́тися, ля́юся, єшся, гл. Замедлить, пробыть долго; протянуть. Прочула я, що в неї чоловік умер, — де вже з нею на світі задляється. МВ. ІІ. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 35.