ЗА́ДКИ, присл., розм. Те саме, що задом. Дозорець.. задки обережно крок за кроком відступав до візка (Ле, Наливайко, 1957, 10); Мул смик туди, смик сюди, задки пнеться, а вперед не хоче (Боккаччо, Декамерон, нерекл. Лукаша, 1964, 558).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 111.

За́дки нар. Задомъ (идти). Мнж. 181. Я до його, а він задки, задки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 35.