ЗАДИ́ХАНО. Присл. до зади́ханий. Іван та Михайло вбігли задихано в сіни і в напівтемряві стали шукати постолів та онуч (Козл., Весн. шум, 1952, 47); До вогнища підходить Марина. І одразу ж побачила Петра під шинелею. Задихано спитала: — Що з ним? (Головко, І, 1957, 464); * Образно. Невеличкий пароплав-буксир пахкав.. димом, задихано чмихав і хрипло, простуджено сюрчав (Донч., II, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 110.