ЗАДИ́РКАТИ, ає, док., діал. Задеренча́ти. За дверима, біля ганку, щось застугоніло, і невдовзі задиркав мотор авто (Грим., Син.., 1950, 241); // безос. Десь далеко.. диркнуло з автомата. Незабаром задиркало в кількох місцях одразу (Баш, Надія, 1960, 372); // Задерчати (про спів деяких птахів). Деркач, почувши дівочу ходу, замовк, притаївся в татарському зіллі, а потім знову задиркав (Стельмах, Хліб.., 1959, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 110.