ЗАДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., рідко. Задивитися із замилуванням. Вони кохалися удвох, — Задивувався б на обох (Граб., І, 1959, 250); Дитя наївне так, кульбаби цвіт зірвавши, І задивується, і засмутиться завше, Коли від подиху в повітря відлетить Пушок легесенький (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 108.