ЗАДИВО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Здивований, зачарований. Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидав співати теж свою недбалу та потішну і обертав свій погляд задивоєаний у всі боки (Вовчок, І, 1955, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 108.