ЗАДЗЯ́ВКАТИ, ає, док. Почати дзявкати. Обережність [Лиса Микити] заснула, і він, піднявши морду, як не задзявкає й собі по-лисячому! (Фр., IV, 1950, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 108.