ЗАДЗЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Те саме, що задзе́нькати.

◊ Задзенча́ло у ву́хах, безос. — те саме, що Задзвені́ло у ву́сі (ву́хах) (див. задзвені́ти). Димом і темнотою заслало йому очі; в ухах загуло-задзенчало… (Мирний, І, 1954, 358).

2. Те саме, що задзижча́ти 1. — От я зараз відніму у тебе [Медунки] твій мед! — задзенчала нахабно бабка (Ів.. Про бджілку.., 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 107.