ЗАДЗЕЛЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Почати дзеленчати. Лікар вийшов з сіней і скочив на бричку. — Рушай! — Дзвоник задзеленчав (Гр., II, 1963, 481); Наддав [Кадук] газу.. і помчав так, що старий газик задзеленчав усіма металевими частинами (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 179).

2. Утворити звуки дзеленчання або бряжчання. Задзеленчав телефон, хтось кричав у трубку хрипким голосом (Збан., Сеспель, 1961, 248); Темно. Болото.. Іноді мелькне чиясь тінь, глухо задзеленчить відро. І знову все тихо (Тют., Вир, 1954, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 107.