ЗАДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заде́рти1. Радочка ніколи не проходила байдуже повз усе, що повзало поруч, дзижчало, літало, крутилося по землі із задертими вгору лапками, ..що безпомічно цвірінчало, випавши з гнізда (Ю. Янов., II, 1954, 85); Селом, центральною вулицею, вже побігли електричні стовпи, понатягали на білих, задертих догори пучках дроти (Мушк., Серце.., 1962, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 106.