ЗАДВІ́Р’Я, я, с. Те саме, що задві́рок 1. Полетіло біле пір’я. Я спочатку остовпів. Потім — миттю на задвір’я Рятувати голубів (Біл., Пташ. голоси, 1956, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 104.