ЗАДВОРО́ВИЙ, а, е.

1. Який міститься або розташований поза двором.

2. у знач. ім. задворо́вий, вого, ч.; задворо́ва, вої, ж., іст. Людина, яка живе на панському задвірку (див. задві́рок 1). — Ходімо прямо до пана-— каже Василь. — Хай дає царську волю. Де він її дів? — Загули горішани. І дворові, і задворові. Зібралося у двір народу (Мирний, IV, 1955, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 104.