ЗАДАЛЕ́КО, присл., розм. Далі, ніж звичайно, потрібно, можливо; далеко. Я не йшов головною алеєю — це було для мене задалеко, а між дерева (Коб., III, 1956, 65); [Пан Трацький:] — Ей, сину, — твій реалізм трохи задалеко заходить! (Фр., III, 1950, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 103.